Радянське минуле. Переосмислення історії
Сегодня ты играешь джаз, а завтра Родину продашь!
У світовій художній культурі джазове мистецтво протягом XX сторіччя викликало величезну кількість суперечок і дискусій. Одні кажуть, що за часів Сталіна джаз був повністю заборонений, а ті кому вдавалося, щоб ця музика все ж таки лунала, ставали справжніми легендами. Інші ж стверджують, що для цього новітнього стилю не було перешкод зі сторони влади. Тож пропоную глибше зануритись в історію становлення і розвиток джазу, який став принципово новим явищем не тільки в музиці, але в духовному житті кількох поколінь.
Джаз — вид музичного мистецтва, що виник на межі XIX—XX століття в США серед безправного афроамериканського населення, серед нащадків рабів, насильно вивезених зі свого рідного краю. Характерними рисами цього музичного напряму стали імпровізація, поліритмія й унікальний комплекс прийомів виконання ритмічної фактури — свінг.
Джазовий дослідник Маршалл Стернс в книзі «Історія джазу» характеризує джаз як синтез «білої» та «чорної» музичної культури.
Джазовий дослідник Маршалл Стернс в книзі «Історія джазу» характеризує джаз як синтез «білої» та «чорної» музичної культури.
Джаз-сцена зароджується в СРСР в 20-і роки одночасно з її розквітом в США. Перший джаз-оркестр Росії був створений в Москві в 1922 році театральним діячем В. Парнахом і носив назву «Перший в РРФСР ексцентричний оркестр джаз-банд Валентина Парнаха». Джаз набув широку популярність в 30-і роки, багато в чому завдяки ленінградському ансамблю під керівництвом актора і співака Леоніда Утьосова і трубача Я. Б. Скоморовського.
Головними причинами гніту зі сторони влади були:
- Протистояння західним тенденціям. Саме за часів напружених стосунків з Америкою радянська цензура і критики накинулися на всі "західні віяння", які хоч як-небудь відрізнялися від пісень, наприклад, того ж "Червонопрапорного імені 50-річчя хору на честь Трудового кокошника".
- Видимість свободи. Джаз - це повна імпровізація, це музика, яку, в більшості випадків, не можна записати нотами до виступу, пред'явити якомусь начальству - цензурі, худраді - і отримати або не одержати дозвіл. Тобто, коли ми приходимо на джазовий концерт, ніколи не знаємо,що, в підсумку, нам влаштують. Ось навіть такий «ковток свободи» дуже бентежив радянську владу.
- Пропаганда атеїзму. Відоме висловлювання Леніна про боротьбу з релігією: «Ми повинні боротися з релігією. Це - азбука всього матеріалізму і, отже, марксизму. Але марксизм не є матеріалізм, який зупинився на абетці. Марксизм йде далі. Він каже: треба вміти боротися з релігією, а для цього треба матеріалістично пояснити джерело віри і релігії у мас». Саме через те, що у джазі іноді лунали релігійні мотиви, радянська влада спочатку відносилася до цієї течії з обережністю, а потім й зовсім з жорсткою критикою. Гарним прикладом джазової релегійної пісні є "Go Down Moses", яку виконував Луї Армстронг. Вона містила в собі сюжетну лінію з Біблії, пов'язану з Мойсеєм.
Також яскравим прикладом контролю є кадр з фільму "Мы из джаза", в якому головного героя судять на зібранні комсомольців в музичному коледжі, за те, що він грає джаз. Щоб дізнатися, яке саме рішення прийняв герой, пропоную вам додивитися цей фрагмент до кінця.
 |  |  |
1920-ті роки пройшли під знаком багатоманіття творчих шукань. В радянські часи найвпливовішими були дві творчі організації — Російська асоціація пролетарських музикантів, що виступала за «демократизацію» радянської музики на основі масової пісні та Асоціація сучасної музики, що виступала за високий професіоналізм і пропагувала твори як радянських так і зарубіжних композиторів того часу. В Україні в ці роки діяло Музичне товариство Миколи Леонтовича, в цей час були написані ранні твори Л.Ревуцького і Б. Лятошинського. Напрямок "радянського джазу" розвивав Леонід Утьосов.
Після зняття післявоєнної заборони (кінець 1950-х рр.) на джаз, на початку 1960-х років організовуються перші джазові фестивалі.
Вже більш як чверть століття минуло з часу розпаду Радянського Союзу. Ми звернулися до радянського минулого, критично осмислили не лише політичну, а й повсякденну історію життя людей. Ми усвідомлюємо, що відповідальна і зважена оцінка історичного минулого - це передусім невід'ємна складова загальної культури кожного із нас, необхідна умова подальшого успішного розвитку нашого суспільству.
Після зняття післявоєнної заборони (кінець 1950-х рр.) на джаз, на початку 1960-х років організовуються перші джазові фестивалі.
Вже більш як чверть століття минуло з часу розпаду Радянського Союзу. Ми звернулися до радянського минулого, критично осмислили не лише політичну, а й повсякденну історію життя людей. Ми усвідомлюємо, що відповідальна і зважена оцінка історичного минулого - це передусім невід'ємна складова загальної культури кожного із нас, необхідна умова подальшого успішного розвитку нашого суспільству.
Ліжник Анна
Автор молодіжного проекту
